У ніч на 19 липня 2026 року Росія завдала ракетних ударів по підприємствах Києва, відомих ще з радянських часів. Атака велася балістичними ракетами; падіння уламків та пожежі зафіксовано у п’яти районах столиці — Деснянському, Дніпровському, Шевченківському, Святошинському та Солом’янському. За даними КМДА, пошкоджено наземний вестибюль станції метро «Лук’янівська», яка вже увосьме за час повномасштабної війни зазнала руйнувань. Також зафіксовано пряме влучання у підземний перехід біля цієї станції. З міркувань безпеки точні локації влучань не розголошуються.
Що встановлено про атаку
Внаслідок удару пошкоджено житлові будинки, нежитлові будівлі, офісні приміщення та гуртожиток. Дані про кількість постраждалих різняться: ТСН повідомляє про одну загиблу та 16 поранених, NV — про одну загиблу і 17 постраждалих.
Версії вибору цілей за Флешем
Позаштатний радник президента Сергій Бескрестнов («Флеш»), військовий фахівець з систем РЕБ і зв’язку, опублікував на своїй сторінці у Facebook аналіз логіки противника та виділив чотири основні сценарії вибору цілей розвідкою:
- якщо підприємство справді виконує критично важливе військове замовлення, виробництво розміщене під землею і атакувати його марно — ворог це усвідомлює;
- заводи нерідко здають площі в оренду: в цеху 10 на 20 метрів субпідрядники можуть виготовляти дрібні компоненти — антени для РЕБ чи пропелери для FPV;
- керівництво підприємства може не знати про таке використання, тоді інформація витікає до ворога і завод отримує удар;
- територія заводу в межах Києва може слугувати приводом для обстрілу з метою залякування, навіть якщо підприємство нічого не випускає.
Флеш наголосив, що ворожа агентура діє, тому потрібно бути обережними та не допускати помилок.
Залишити відповідь